Фільм західнонімецького режисера Віма Вендерса «Небо над Берліном» (1987, приз за режисуру Каннського фестивалю) залишає дивне враження. На тлі складних стрічок минулих років «Небо над Берліном» спочатку з'являється наївною спасенні притчею: дуже вже незвичайний його сюжет для сучасного кіно. Ангели, приречені на безсмертя, живуть у Берліні, вони мають сверхзнань, їм відомо майбутнє, вони чують думки людей, але споглядаючи життя навколо себе, не в силах втрутитися в її хід, невидимі для людей, безплотні. Один з ангелів, Даміель (Бруно Ганц), особливо тяготящійся своєї безплотної суттю, закохується в повітряну гімнастку Маріон (Сольвейг Доммартін) і, відкидаючи вічність, стає людиною з усіма його вадами та недосконалостями. Фільм завершується з'єднанням закоханих ангела і ціркачкі, фіналом, які віддають майже грубої сентиментальністю.
Простота розказаної Вендерса казки створює відчуття, що режисер втомився від витонченої цитатності і гіперкультурності своїх старих робіт і вирішив доторкнутися до вічних тем, не лякаючись наївною повчальними. Але відчуття це все-таки далеко від істини.
Сюжет про кохання янгола і земної жінки - одна з найдавніших, він сходить до Біблії (Вихід, гл. 6) та апокрифічній книзі Еноха, де він викладений більш докладно, він повторений у Корані і набув особливої популярності в епоху романтизму. Ламартін розвинув цей сюжет у «Падіння ангела», Томас Мур в «Любові ангелів», а Байрон у містерії «Небо і земля». Ця традиція, звичайно, відома Вендерс, проте дія його фільму перенесено в Берлін, що грає в картині особливу роль, як місце хиткою реальності, що існує майже на межі фантасмагорії. «Небо над Берліном» знаменує повернення Вендерса до своїх витоків до Німеччини (після зйомок в Америці, Португалії, Японії), а тому фільм найбільш повно пов'язаний з німецькою «ангельської» традицією, абсолютно специфічної і по суті філософської.
За казкою Вендерса, наприклад, проступають сліди полеміки Канта з Сведенборгом, шведським духовідцем, який претендував на пряме спілкування з ангелами. Саме у філософському памфлеті Канта «Мрії духовідца, пояснені мріями метафізика» (1766) докладно розглядається питання про непрохідною відокремленості нематеріального світу ангелів від матеріального світу людей (у Ламартіна або Байрона спілкування з ангелами не викликає ніяких труднощів) і трактується проблема спілкування з духами на основіморального почуття. Згідно з Кантом, «тіла і парфуми з'єднуються на основі подібного закону, саме закону взаємного тяжіння. Те, що в тілесному світі виробляється тяжінням, у світі духів проводиться любов'ю ... »(К. Фішер. Іммануїл Кант і його вчення. СПб, 1910, с. 289).
Мотив тяжіння фізичного і любовного дуже важливий для загальної концепції фільму, найбільш повно пов'язаного з іншим ангельським текстом - «Дуінскімі елегія» Райнера Марії Рільке. Ангел - один з головних героїв цього самого «важкого» твори Рільке, він є втіленням абсолютної духовності, цілком відірваною від матеріальності, він перебуває як би в просторі і замкнутий, подібно до дзеркала, на самого себе. У десятий елегії Рільке описує «місто страждань» з базаром і балаганом, що дуже нагадує вендерсовскій Берлін.У цьому місті, каки у фільмі, живуть акробати:
«З гладких висот вони повертаються донизу
На тонкий килимок витертих
Їх вічним підстрибування, на килимок,
Загублений у всесвіті »
(переклад В. Мікушевіча).
Втіленням теми акробатів є маріонетка, лялька, балансує на «хитких вагах рівноваги».Образ ляльки узятий Рільке з есе Генріха фон Клейста «Про театр маріонеток», де виведено божественний, позбавлений свідомості дерев'яний танцюрист, що танцює в гравітаційному полі під рукою бога (ось де знаходить вихід кантовської-ньютонівська тема тяжіння). У четвертій елегії ангел з'єднується з лялькою:
«... Доведеться ангела зрештою уважний мій погляд врівноважити і теж виступити, зірвавши личини. Ангел і Кукла: от і подання. Тоді, звичайно, возз'єднається те, що роздвоював ми. Виникне Кругообіг всесвіту, підпорядкувавши собі будь-який час року ».
З'єднання ангела і акробатки, ляльки (у Вендерса повітряної гімнастки) - це любовне з'єднання чистої духовності і чистою, позбавленою розуму плоті, двох розділених і летючих, позбавлених тяжкості сторін буття, союз яких повинен відновити зруйноване рівновагу світу. У фільмі тема тяжкості і невагомості відіграється різними гранями - це і цитати з книги Петера Хандке (написав прекрасні поетичні діалоги для фільму) «Тяжкість світу» і різні іпостасі ангелів - у тому числі гімнастка з бутафорськими крилами за спиною і величезний позолочений скульптурний ангел підноситься над Берліном монумента Перемоги - втілення вічного польоту над містом і скам'янілої тяжкості. У підтексті тут обігрується і багатозначність німецького слова «тяжіння» - Attraktion, що означає також і цирковий атракціон.
Таким чином, «простий» сюжет Вендерса весь пронизаний поетичної метафізикою і явними ремінісценціями з Рільке (не лише з «Дуінскіх елегій», але, зокрема, і з «Щоденників Мальті Лаурідса Брігге», звідки, ймовірно, взятий мотив бібліотеки, де живуть ангели).
Але Вендерс не був би Вендерс, якби до кола його роздумів не було включено кіно - постійний, з самих ранніх фільмів, предмет його рефлексії. Не випадково, звичайно, «Небо над Берліном» присвячений «трьох ангелів» - Андрію, Франсуа і Ясудзіро, тобто Тарковському, Трюффо і Одзу, а один із занепалих ангелів (Петер Фальк) у фільмі працює кінорежисером. Протиставлення людини і ангела у фільмі - це і протиставлення двох типів бачення. Ангел, з його нездатністю доторкнутися до тілі, той носій чистого зору, зору як функції, позбавленої тіла. Це уявлення про ангелів також сходить до німецької традиції, наприклад, до гротеску Густава Теодора Фехнера «Порівняльна анатомія ангела», де ангел уподібнюється ока (між іншим, зв'язок психічного і матеріального - одна з основних тем Фехнера-філософа).
Але це зір, позбавлене матеріального носія, - є родова риса кінематографа. По суті ангельське зір - це кінематограф з його всезнаючим і всевидячим оком-камерою, не здатним впливати на світ і втрутитися в хід реального буття. Стилістика всієї першої частини фільму, побаченої очима ангела, пронизана аскетичним естетизмом чорно-білого, особливою пластикою «невагомих» тревлінгов (оператор Анрі Алекан), відзначена підкреслено селективної, очищеної, обробленої фонограмою. Бачення ангела - це високе мистецтво кіно з усім арсеналом його художніх досягнень і можливостей. Це і світ культури, втілений в символі бібліотеки. Але це естетичне і культурне бачення світу, якому частково віддав данину і сам Вендерс, зазначено ангельської стерильністю, раціональної умоглядністю.
Друга частина фільму розповідає про падіння ангела і набуття ним плоті. Різко змінюється й саме бачення. Світ стає строкатим, кольоровим, позбавленим смаку (на кшталт тієї безглуздої клоунської куртки, яку одягає на себе падший Даміель). Фонограма навантажується магмою нерозчленованих звуків, особливо контрастною в порівнянні з хандковскімі поетичними монологами ангелів, камера важчає. А місце бібліотеки займають дансинг (з гранично неестетичним роком) і цирковий балаган. Любов ангела до жінки стає любов'ю до миру в усьому його неестетіческом різноманітті, у всій його аж ніяк не художньої еклектиці і часто вульгарності. За цією опозицією двох типів бачення стоїть опозиція двох типів кінематографа - естетизовано і еклектично реалістичного, опозиція принципова для сьогоднішнього етапу розвитку кіно.
Трансформація німецької метафізики духу і матерії в опозицію двох типів кінематографа здійснюється Вендерса з дивовижною невимушеністю і м'яким гумором. У фільмі органічно сплавляються філософічність, лірика і гротеск, берлінський кіч оживає під небом поетичної трансцендентності.
Але ця несподівана трансформація бачення призводить до ще одного фундаментального зрушення. Життя ангелів не має початку і кінця - не випадково вони згадують про Берлін, вірніше, місце його розташування часів льодовикового періоду. Перетворення ангела в людини рівнозначно його вступу до Історії, що рухається від витоків до сьогодення і в майбутнє, від народження до смерті. Тому у фільм введені два мотиви - дитинства і смерті, недоступних ангелам. Фільм починається віршами Хандке про дитину (у фільмі багато дітей, і тільки вони наділені здатністю бачити ангелів), один з ангелів присутній при самогубстві, але не може йому перешкодити, а в бібліотеці ангел схиляється над читачем, що вивчають партитуру, має назву «Кінець світу» . Історія обрітається між початком і кінцем світу, між дитинством і смертю. І не випадково місцем знаходження історії стає Берлін, це місто-символ, який Вендерс називає «історичним місцем правди». Суттєвим є і те, що падший ангел - Петер Фальк - знімає в Берліні фільм, де мова йде про останню війну і знищення євреїв (все, що ми знаємо про цей фільм), фільм про Історії.
Набуття Історії здійснюється через звернення ангела в людини (протиприродне з точки зору релігії, традиційно прагне «звернути» людини в ангела), через зміну типів бачення, але і типів знання. На зміну всевідання ангелів приходить приватне, неповне людське знання, але освітлене переживанням кінцівки буття і почуттям любові. Мова в кінці кінців йде про зміну абстрактного, «чистого» знання на моральний досвід, який при всьому своєму людському недосконалість дозволяє побачити в світі те, що недоступно жодному ангела. Фільм Вендерса ратує за мир - і кінематограф - нехай не до кінця досконалий, але зате до кінця людяний.
Hello dear friend, I would like to offer placement of your link (or links) on different platforms of the internet such as: forums, blogs, comments and much more. . .
Increase your Visibility Boost Your Seo Rank - Get Organic Traffic From Google. Ranking in Google isn’t hard. All you need is a healthy number of backlinks from referring domains that have authority and trust in Google’s eyes.
This Backlinks Service Benefits:
1. Easily get Google rankings
2. Get a lot of traffic from Google
3. You can earn from the website in different ways
