Мікеланджело Буонаротті (Michelangelo Buonarroti; інакше Мікеланьоло ді Лодовико ді Ліонардо ді Буонарроті Сімоні) (1475-1564), італійський скульптор, живописець, архітектор і поет. У мистецтві Мікеланджело з величезною виразною силою втілилися як глибоко людяні, сповнені героїчного пафосу ідеали Високого Відродження, так і трагічне відчуття кризи гуманістичного світобачення, характерне для позднеренессансной епохи.Мікеланджело навчався у Флоренції в майстерні Д. Гірландайо (1488-1489) і у скульптора Бертольдо ді Джованні (1489-1490), однак визначальне значення для творчого розвитку Мікеланджело мало його знайомство з роботами Джотто, Донателло, Мазаччо, Якопо делла Кверча, вивчення пам'яток античної пластики. Вже в юнацьких творах (рельєфи "Мадонна біля сходів", "Битва кентаврів", близько 1490-1492, Каса Буонаротті, Флоренція) визначилися головні риси творчості скульптора - монументальність і пластична сила, внутрішня напруга і драматизм образів, благоговіння перед людською красою. Працюючи в кінці 1490-х років у Римі, Мікеланджело віддав данину захопленню античної скульптурою в статуї "Вакх" (1496-1497, Національний музей, Флоренція); нове гуманістичний зміст, яскраву переконливість образів він вніс у канонічну схему групи "Оплакування Христа" (близько 1498, собор Св. Петра, Рим). У 1501 році Мікеланджело повернувся до Флоренції, де створив колосальну статую "Давид" (1501-1504, Галерея Академії, Флоренція), яка втілила героїчний порив і громадянську доблесть флорентійців, скинули ярмо тиранії Медічі. У 1505 папа Юлій II запросив Мікеланджело в Рим і доручив йому створення власної гробниці. Для гробниці Юлія II, завершеною тільки в 1545 (церква Сан-П'єтро ін Вінколі в Римі), Мікеланджело створив ряд статуй, в тому числі наділеного могутньою волею, титанічної силою і темпераментом "Мойсея" (1515-1516), виконаних трагізму "вмираючого раба "і" повсталого раба "(1516, Лувр), а також 4 незакінчені фігури рабів (1532-1534), у яких добре видно процес роботи скульптора, сміливо поглиблюється в кам'яний блок в одних місцях і залишає інші місця майже необробленими. У мальовничому циклі, виконаному Мікеланджело на склепінні Сікстинської капели у Ватикані, художник створив грандіозну, урочисту, легко доступну для огляду в цілому і в деталях композицію, сприйману як гімн фізичної та духовної краси, як затвердження безмежних творчих можливостей Бога і створеного за його подобою людини. У найважчих умовах, протягом чотирьох років, з 1508 по 1512 працював Мікеланджело, виконавши всю розпис величезного плафона (600 кв.м площі) власноруч. Відповідно до архітектонікою капели він розчленував перекриває її зведення на ряд полів, розмістивши в широкому центральному полі дев'ять композицій на сюжети з Біблії про створення світу і перших людей на землі: "Відділення світла від темряви", "Створення Адама", Фреска «Страшний Суд»
"Створення Єви", "Гріхопадіння", "Потоп", "Сп'яніння листопад" та ін По боках від них, на схилах величезного склепіння, зображені фігури пророків і сивіли (віщунки), по кутах полів - сидять голі юнаки; в вітрилах зведення , розпалубки і люнетах над вікнами-епізоди з Біблії і так звані предки Христа. Грандіозний ансамбль, що включає більше трьохсот фігур, представляється натхненним гімном красі, мощі, розуму Фреска «Відділення світла від темряви»
людини, прославлянням його творчого генія і героїчних діянь. Навіть в образі бога - величного могутнього старця, підкреслять перш за все творчий порив, виражений у рухах його рук, наче справді здатні творити світи і давати життя людині. Титанічна сила, інтелект, прозорлива мудрість і піднесена краса характеризують образи пророків: глибоко замисленого скорботного Єремію, поетично Деталь розпису «Створення Адама»
натхненного Ісайю, могутню Кумська сивіли, прекрасну юну Дельфійські сивіли.Створюваним Мікеланджело характерів властива величезна сила узагальнення; для кожного персонажа він знаходить особливу позу, поворот, рух, жест. Фрескам плафона Сікстинської капели, як і іншим живописних творів Мікеланджело, властиві чіткість пластичної ліплення, напружена виразність малюнка і композиції, перевага в кольоровій гамі приглушених вишуканих квітів. У 1516-1534 роках Мікеланджело Буонаротті працював у Флоренції над проектом фасаду церкви Сан-Лоренцо і архітектурно-скульптурним ансамблем усипательніци роду Медічі у Новій сакристії тієї ж церкви, а також над скульптурами для гробниці папи Юлія II. Світовідчуття Мікеланджело в 1520-і роки набуває трагічного характеру. Глибокий песимізм, що охопив його перед лицем загибелі в Італії політичних і громадянських свобод, кризи ренесансного гуманізму, відбився в образному ладі скульптур усипальниці Медічі - в тяжкій задумі і безцільному русі позбавлених портретних рис статуй герцогів Лоренцо і Джуліано, в драматичному символізм чотирьох фігур, що зображують " Вечір "," Ніч "," Ранок "і" День "і уособлюють незворотність плину часу. У 1534 Мікеланджело знову переїхав до Риму, де пройшли останні 30 років його життя. Пізні живописні твори майстра вражають трагічною силою образів (фреска "Страшний Суд" на вівтарної стіни Сікстинської капели у Ватикані, 1536-1541), пронизані гіркими роздумами про марність людського життя, про болісної безнадії пошуків істини (почасти передбачають живопис бароко розписи капели Паоліна у Ватикані, 1542-1550).
